В прадавньому розумінні Колодій — це маленький Сонце-Божич, який уже підріс і набрався сили розкручувати Сонячне Коло, тобто став Коло-Дієм.
З наближенням весни Сонце все вище і вище піднімається по своєму небесному колу, відганяючи зимові холоди, а його сила, тепло та енергія передаються природі й людям. Отже — «Коло діє», життєтворний процес на землі триває, настає новий етап його оновлення. Сонячну ознаку Колодія – маленьку вербову колодочку прив'язували парубкам, котрі за рік не одружилися, чіпляли до руки чи до пояса справжню колодку, від якої можна було відкупитися лише подарунком. Віддавали «колодку» під час Великодніх свят так: дівчина дарувала кілька писанок у вишитій хусточці своєму обранцеві. За це хлопець «наймав» їй танок, тобто замовляв музику (Вінниччина). А на Полтавщині, в окремих селах, прив’язували колодку й батькам (до ноги) у покарання за те, що своєчасно не одружили своїх дітей.Незважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України. І хоча є деякі відмінності у проведенні його в різних регіонах – зміст і характер були однаковими. Це – суто українське свято, і йому немає аналогів у інших народів.
Свято супроводжується обрядами, пов'язаним із проводами зими і зустріччю весни і має характер загального примирення, злагоди та всепрощення. За традицією в цей час влаштовуються народні гуляння, а всі дійства направлені на те, щоб прогнати зиму і розбудити природу від сну. Усі ці дні не роблять значних робіт, а славлять Колодія, Сонце, Весну і Світло.Цей тиждень також називали Бабським тижнем або попросту Бабським, а Колодій, відповідно, Бабським святом. Протягом цього тижня чоловікам належало слухатися жінок і витримувати їхні збиткування.
На Україні в усі часи головним обрядом Масниці були «колодки». Свято Колодія, триває протягом тижня: у понеділок «колодка народжувалась», у вівторок – «охрещувалась», у середу – «похрестини», у четвер – «помирала», у п`ятницю «колодку хоронили», у суботу - «оплакування колодки», а у неділю відбувалось завершення життєвої долі «колодки» - молоді жінки «волочили колодку», вони прив`язували колодку (загорнуте у полотно полінце) до ноги неодруженим парубкам та дівчатам, які не одружилися минулого року. А оскільки, ніхто не бажав тягти на нозі колодку, тож від неї відкуплялись кольоровими стрічками, танцями, піснями або їжею та напоями.А ще, Колодій – опікун шлюбу. В цей день парубки вибирають наречених. Неодруженим парубкам жінки прив’язують колодку (символ продовження роду).
Обрядові страви цього тижня молочно-масляні. На Масницю готували холодець із свинячих, курячих чи баранячих ніжок, а тому він іще називався "ніжкові заговини", особливо полювали за такими кісточками дівчата, вони ними ворожили наступного понеділка. Про те, основною обрядовою стравою Масниці, або ж Колодія були вареники, пироги з сиром, які вживали з маслом чи сметаною, а також млинці на пошану сонця, медові напої, тощо.Популярними були й сколотини од масла "Нехай буде, - казали в таких випадках, - і маслянка, аби щоранку. Притримані від понеділка "ніжкові заговини" - кісточки від холодцю - дівчата виносили на вулицю й кидали їх від порога до воріт. Якщо хрустець долетів - та дівка буде здоровою протягом року, а коли перелітав через ворота - дівка неодмінно вийде заміж. Крім того, українці в цей день прогнозували й погоду. Вважалося, яка "сиропустна неділя", такий і Великдень; якщо сонце сходить вранці, то ранньою буде і весна.
Закінчити хочеться словами Євгена Товстухи: “Слава тобі, Колодію! Ти нас об'єднав, обнадіяв, звеселив, додав сили та енергії, прогнав зневіру. Напоїв своїми цілющими напоями. Отим зелом сонячним, що розцвітало і буяло на Сонці, вітрі. На дощу рясному, на землі нашій, трудівниці. Кланяємося тобі низенько, що наприкінці зими ти приніс нам таку велику радість: зібратися гуртом. Одруженим подумати-погадати про майбутній урожай, дітей та внуків, життя-буття. Дівчатам та парубкам – повеселитись, позалицятись, вибрати собі пару не лише на весну чи літо, а й на все життя. Сила ця походить від рідної землі. Сонця ясного, чистого неба, буйного зела, яке так пильнує, плекає, народжує наша земля. Живить його своїми міріадами мікроелементів і віддає нам, вдячним дітям землі, свого роду і народу. Своїх давніх традицій і своєї сонячної і прадавньої віри!.."Актори з точністю відтворили стародавній звичай. Показали як пеленали колодку, колихали, розважались піснями, танцями, смакували кулішем та варениками. А закінчився захід на шкільному подвір’ї: діти кривим танцем вийшли на подвір’я із весняним колесом та запалили зиму та почастувались колодійською вечерою. Смачний ж був куліш!!!
